Гармонія тіл
Тоненька примхлива стеблина
Обняла палаючі очі,
Що ніжно прохали: "Чи доньку, чи сина"..,
Пусти лиш в обійми дівочі.
У дотику руки стихають,
Шукають їм місце слова.
Незграбно блукають, панічно вкривають
У соромі юні тіла.
Медові ізюмчики вишні,
В обпеченім ротику п’ють
Дарунки блаженства, що вилив Всевишній,
Вкрадуть всі секрети, зметуть.
Танцюють міжпростірні води,
Ці зміни несуть в небеса.
Гармонія щастя в гармонії вроди –
Екстаз.., аж зітхнула Земля.