Чому я не твоя Марічка

Пам’яті Степана Будного

Я не заміню Марічку,

Що з серцем творила дива,

Що там, десь на березі річки,

В тривозі вербою зросла.

Я прийду на землю пізніше

На тридцять загублених літ.

І буде усе, як раніше:

Черемхи буятиме цвіт.

І схиляться білі берізки,

І знову цвістимуть сади.

Вони розказали, як часто

На зустріч ішов до них Ти.

І якось, прийшовши востаннє,

Вернутись не раз обіцяв.

І це нездійсненне бажання

У вічність з собою забрав.

А квіти невтомно чекали,

Тривожно шуміли гаї.

Вони й дотепер виглядають,

Їм чуються кроки Твої.

А я йду старими стежками,

По берегу синьої річки,

І часто себе я питаю:

Струсів, 2010