22.08.2011 20:13

-

416

6 | 6

 © Тарас Іванів († 2012)

Буденний солярій

Протнули вітри на обличчі 

Мереживо бджолиних сот. 

Зашили грішний сквернорот 

Між ліній злих словосполучень, 

Німфеток каверзний магніт 

В струмок душі, в холодний піт. 

Шукати виправдань подіям, 

Як на язик медком повіям, 

Чим менша – більше проковтне. 

Співочу долю біс візьме, 

І виварить із неї щастя, 

Щоб не бісилась, а як всі, 

Сіренькі мишки у тіні, 

Пошорхотіли, перестали… 

І хто там знає, де пропали 

У повсякденній вовтузні.