«Наша лінія фронту проходить по звивинах мозку». Юрко Вовкогон
Наша лінія фронту
проходить по звивинах мозгу
І у відблисках згарищ - дороги старих колісниць,
Лише хрускіт кісток визиває повагу і втому,
І обабіч тілА, що в могилах лежать горілиць.
Ці контрасти німі - їх не можна сховати, ні змити,
Власний запах керви, вже не сплутати навіть у сні,
Ці троянди в садку і обшарпані, ламані плити,
Тих будинків, що стали, як свідки тепер, мовчазнІ.