08.03.2023 16:35
для всіх
127
    
  2 | 2  
 © Лора Вчерашнюк

Білі Лебеді нічні. Збірка казко-віршів

Білі Лебеді кружляють,

Зерно срібне розсипають

І голівками хитають -

Зірки в небі проростають.


Цвіте зоряний квітник,

Ніби вишитий рушник,

Ніби диво-скатертина,

Ніби із казок картина.


Поки квіти сплять земні,

Мерехтять у всій красі

Нічні Квіти, срібло сяє,

Лебідь білий все кружляє,


Ніби хоче запитать,

Чи не хочете ви спать?

То ж лягайте, спочивайте

Та бажання загадайте,


Поки зорі в небі сяють,

Сни казкові надихають.


«»»


Вночі на дереві зросли

Чарівні золоті Плоди,

Вони в віконце мені сяють,

Мене дерева пригощають:


- Візьми це яблучко, візьми,

До свого серця пригорни!

Та я не знаю, що казать,

Як яблучко з дерев дістать.


Чомусь дерева уночі

Сягають, Місяць де вповні,

Де срібні дзюркочать струмки,

І листя миють там вони.


Цю воду чисту, мабудь, пьють,

І яблучка блищать, ростуть.

Я їх дістану, та коли?

В чарівному своєму сні…


«»»


По місячним рікам пливуть Кораблі,

Вітрила від вітру надулись, тугі,

Небесний Вітряк стоїть у ріки,

І крилами просить – до мене, сюди!


Небесний Вітряк меле срібне зерно,

Як срібна роса має бути воно,

А Зоряний кіт в Вітряку проживає

Та срібну росу у мішки він збирає.


Рибка срібляста вгорі пропливає,

Очі – дві зірки, і хвостик теж сяє,

Вабить кота з вітряка, та біда –

Сиплеться, сиплеться срібна роса.


Але для чого та срібна роса,

Ті кораблі, та небесна ріка?

Зоряний кіт, що з того Вітряка?

- Щоб ти сказала – Яка ж скрізь краса!


«»»


Під Місячним сяйвом

Небесні русалки

Задумали якось

Погратись до ранку,

І в коси сріблясті

Зірки заплітали,

На срібних кометах

По небу літали.


- Але ж ми русалки! –

Вони пригадали,

В струмочки сріблясті

Мерщій пострибали,

Бо Місяць виводить

Коней випасати

Із гривами срібними,

Їх годувати

Небесними травами,

Срібним зерном.


І ходять вони

В Небесах табуном,

Русалки в струмочках

Собі все сміються,

А Коні небесні

По небу пасуться,

І стеляться гриви

Навкруг килимами,

На них візерунки

Сріблясті зірками…


«»»


Сережки для Чаклунки


Сережками срібними

Вабить Луну-

Чаклунку до себе

Дівча Луілу:

- Казку мені

На ніч ти розкажи,

Будуть сережки

Тоді ці твої.


Краля небесна

Сказала їй - Що ж,

Казку тобі розповім,

Слухай. То ж

В нашому небі

Давно те було,

Якось з’явилось

Чарівне перо.


Пташка якась

Між зірок пролетіла,

Та й поспішала,

Мабудь, згубила,

Але ж чудове,

Чарівне таке,

Золотом сяє,

Як вітер подме.


Зірки сварились,

Його хто візьме?

Стало у небі

С тих пір у нас зле,

Воно ж єдине,

А зірок багато,

Як розібратись,

Кому його дати?


Дівчинка каже

Мала Луілу,

- Хочеш, з тобою

На небо піду,

Виберу зірку

Найкращу і хай,

Ним володіє

І чварам всім край!


- Але ж чарівні

У нас всі зірки!

Ти бачиш ті,

Що найближчі тобі,

І те перо золоте,

Порішали,

Вашій Цариці

Із Моря віддали.


Там, в глибині,

Темно всім,

Хай їм сяє,

Хай всі скарби

Їм знайде і осяє,

Птаха ж та

Знову до нас прилетить,

Може, знов згубить

Перо мимохідь.


Дівчинка стихла,

Під ковдру лягла

І під світ срібла

Заснула вона,

Зранку прокинулась –

І до вікна,

Та срібних сережок

Там не знайшла…


»»»


Мандри літньої ночі


Літня ніч на скрипці грає

І не спати дозволяє,

- Гей, збирайтесь мандрувати,

Таємниці відкривати!


Місяць скрипочку сховав,

Коня срібного позвав, -

- Ви ж на Котика сідайте

Та мене наздоганяйте!


Ось Дракон, він не лячний,

Та повірте, він ручний,

Хвіст свій в зорях розкидав,

Ціле небо ним зайняв.


Але ми його спитаєм,

Таємниці чи він знає,

Ох, багато бачив він

В небі магів, чаклунів!


Та Дракон крилом хитає,

Зірками-очами сяє:

- В небі тільки зірочки,

Повтікали чаклуни!


Десь-кудись вони поділись,

В темних дірках, мабудь, скрились,

Ви ж по небу політайте,

Тільки зорі не чіпайте!


Кожна зірочка на місті,

Як не дереві цвіт-листя,

Кожна сяє та співає,

Вас на диво надихає!


Їде Місяць на Коні

І малята на Коті,

Весело їм мандрувать,

Землю з Неба розглядать.


-А внизу що за віконце?

Сяє посмішка, мов сонце?

- Ваша матінка чекає,

Вас із мандрів виглядає,


То ж, малятка, поспішіть,

Та матусю обніміть!

Місяць з ними попрощався

І за хмаркою сховався.


2009р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!