Байки-побаєчки від Кота Мудрейка
Співати всяк у нас мастак,
Аби хоч що, аби будь як -
Такі ж усі тут голосисті -
Та голоси, нажаль, не чисті.
«»»
Хтось у Піфії спитає –
Чи є хтось, хто щастя має?
Та на метелика покаже –
І більш нічого вам не скаже.
«»»
- Чи хочеш мати мій вінець?-
Пита Король. – Кажи, Чернець?
- Вінець твій – блискітка одна
Від Сонця вічного вінця.
Хіба когось вона зігріє?
Як все прийдешнє – теж істліє.
«»»
Між зірок щастя теж немає
Тому, хто високо стрибає.
Вони самі тебе знайдуть,
На свому місці просто будь…
«»»
Не заглядайся до струмка,
У нього, знай, своя стезя.
Хоч небо він тобі й покаже,
Та як дістатись, не розкаже.
«»»
До вітрячка я не піду,
Не взнає тугу він мою –
Він знає лиш одну гору,
А я ж іду все далі, йду.
«»»
Шукає кіт, йому де смак;
Він, скажуть люди, – не дивак,
Лиш люди хочуть – що не знають,
І все шукають щось, шукають.
«»»
Сопілка з вітром заспівають,
Їх разом ранки надихають,
Чому б нам зранку не співать
І радість всім не дарувать?
«»»
Стежинка в полі не губилась,
На зиму листям впалим вкрилась –
Весною, може й віднайдуть,
Згадають, знов по ній підуть…
«»»
Малина стигла, лісова -
Для кого ти ось тут зросла?
І без людей їй тут нівроку –
Що їй? – смачна! злетить сорока.
«»»
Де я пройду – зросте трава,
Земля довічна, нічия,
І голос в вишині розтане,
І знову новий день настане.
«»»
Собака гавкав і луна
Понад землею тихо йшла –
Його почули десь-інде
І знають, десь той пес живе…
2009р.