01.09.2011 19:28

-

542

7 | 7

 © Каранда Галина

Вона ще не знала про те, що бувають жнива

з рубрики / циклу «Хто крайній по щастя?»

Вона ще не знала про те, що бувають жнива: 

Господь не велів їй про хліб на землі турбуватись. 

Бо доля пташини – літати, допоки жива 

Й піснями до неба молитися і сповідатись. 

Не знала нічого вона й про тривоги людей: 

Що лан пшеницями для себе вони засівають. 

Хай повні серця в них високих і щирих ідей, -  

Мозолями хліб свій у поті чола здобувають. 

А старий комбайнер, враз згадавши нечистих усіх 

Різко вправо звернув, щоб гніздечко мале обминути. 

Затрусилися руки... Спокійно... Ну слава... Устиг... 

Над безперими дітками квилила пташка з розпуки. 

Обережно об’їхав, зламавши рівненькі ряди. 

Накричить бригадир „Ну чого ти знов „гриву” залишив?”. 

Хай кричить молодий, це не страшно, це так – півбіди, 

Гріх на душу не взяв – оце добре, та й совість потішив. 

Перелякана пташка прилинула знов до дітей. 

Знала лиш що жива, більше їй не дано зрозуміти. 

Від’їжджали комбайни, відвозячи з поля людей. 

Бригадир залишивсь, щоб тихенько стерню підпалити...