08.04.2023 15:39
для всіх
22
    
  - | -  
 © Алла Мейта

Алюзії сили

Віти торкаються плеса води із твоїх грудей,  

Так ти виймаєш право жити моїх дітей.  

Корені тягнуться вглиб до ядра землі.  

Темно, як темно в очі дивитися десь на дні. 


Втомою віти полощаться у вогні страхів: 

Скільки тепер на щиті і усі вони без гріхів. 

Ти як твердиня, як вічна весняна верба...  

Я опираюсь, я вічно з тобою жива...  


Віти лозовим плетивом стали стійким крилом 

Духом твоїм опоєні всі, що в строю напролом 

Ти вже не сива - ти випалена, аж страшна.  

Знову і знову роду мого одвічна війна.  


Можеш тихо плакати голосом спраглої гілки.  

Можеш потім співати душею живої сопілки.  

Світло, як світло. Саме на сході завджи світає.  

Живімо, доки маємо в серці все те, що не умирає.  



Софіївська Борщагівка, 13.03.2023

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!