27.08.2011 19:42
-
467 views
    
rating 5 | 21 usr.
 © Тарас Іванів

Безсила любов

Як сказати те, що в слові 

Не помістить свою суть? 

Як віддатися любові 

До батьків, до близьких тут? 

А не потім, на могилі,  

Де змінити вже не в силі 

Ніч – завісу світлим дням, 

Що в прощанні одинокім 

Закривають двері в світ, 

У якому, хай жорстокім, 

Жили разом стільки літ, 

Не звертаючи уваги, 

Що згорнули в небі час. 

Затопталися в розваги, 

Чи в проблеми… Сотий раз 

Обіцяємо, клянемось 

Щось змінити… Вік брехні!!! 

Коли чірхне – обернемось, 

Вже зосталися самі! 

Публікації: Тарас Іванів

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 31.03.2012 17:20  Оля Стасюк 
 28.08.2011 15:19  Оля Стасюк => Олександр Новіков 

Авжеж.

 28.08.2011 14:57  Олександр Новіков => Оля Стасюк 

Про готичні наклонності? Відчувається

 27.08.2011 20:29  Тетяна Чорновіл => © 

Нема і мабуть не буде. Може й справді не варто було так різко... Про роси та коси можна, а про наболіле ні! Але ж і наболілий хурункул потребує колись прорвати...

 27.08.2011 20:22  © ... 

Питання порушені, але де Ваш Вірш, про який Ви писали ще зранку?

 27.08.2011 20:13  Тетяна Чорновіл => © 

В вірші порушені важливі птання нашої духовності, людяності нарешті...

 27.08.2011 19:50  Оля Стасюк 

Вірш, звісно, гарний, глибокий, але знову могила... Правий, певне, був Сашко...