До дня шахтаря
Обляпала кровонька тіло,
Грошей – ненажер завиток.
Шахтар – камікадзе - о, диво,
Витягує друга шматок.
Зазвичай, хто вижив, вертає
На світло обпечений струп.
Сум’яття прокляттям витає
Між людських частин цілих куп.
З страшних надглибин аж до неба
У плачі звертаються ті,
Що зорі не ловлять із неба,
Життя, що кладуть в гаманці.
На крик відчайдушний – о, Боже! -
Замерзлих сліз крига в серцях
Стинає, і квилить, і гложе –
Просічений дух у містах.
Нечутно тут сміху людського,
Лиш лайка і п’яний дебош…
Вже й п’яні не чутно, так вбого
Живуть тут за ламаний грош.
Надломлена сила прохідців
Ще вибухне силою зла.
Сидять, мов в іржавенькій клітці –
Почалася їхня війна.
