Незаймані дівки думок
Не склалося… Напевно завтра
Прийде очікувана блаж…
Подумав радісно… Як мавпа,
Що в клітці злодій - злий типаж.
На п’ять десятків розтягнулись
Картинки байок – сторінки.
Життя минає! – Мов проснулись
Ніким не займані дівки
Моїх думок у віці зрілім,
І аж жахнулись – як, коли?
Концерт пройшов і танці білі
Для них закінчились весни?
Спустилась пара на мозолі,
Обклала тіло, а уста
Ще ворушились.., пух тополі
Їх заглушив – легка, стрімка
Ця маса все заполонила,
І що їй марна глибина.
Вона, мов в ліжку, душу вкрила,
Де прийде вічна тишина!
