Отче Світла, що живеш в глибинах неба,
Хто найде серед зірок оту любов,
Що освятить нею Твоє дивне ім’я,
А задля царства світла питиме святую «кров»?
Воля Найвищого. Що байстрюку до того?
Коли земля піднялася над небом,
То певно буде хліб, і ще чогось до хліба
Де порахований достаток кожним днем.
А якщо ні, то горе не простившим,
І тим, що не підставили щоки.
До віку їм боротися із спокусившим
На марноту втрачаючи роки.
Бо сила схована у славі,
У тому царстві, кажуть назавжди,
Щоб йшли до Батька діти прохачі
Безславні, безпорадні несучи молитви.
Дрогобич, 2011