29.08.2011 00:39
-
464
    
  9 | 9  
 © Тарас Іванів († 2012)

Верніться діти юних днів

Тихо бренькнуло.., – Відлунням 

Довгі роки серце б’є. 

Скол глибокий, ще від юні 

Рівний вдих не віддає. 


Не шукати вже не варто, 

А шукати – в кодло йти, 

Де осині перекати 

Об’їдять нудьги листи. 


Час загоїть! Що? Щілину, 

Із якої душу рве? 

Рану може, а провину 

Не ковтне і не зітре 

З неба зорі, що дивились 

У ті ночі наших мрій, 

Між собою у хміль впились… 

Тіло в тілі… Підступ змій 

Розкидав у поміж простір 

Яд страшний.., як буревій 

Ти думками ходиш в гості, 

Я, невпинно, у світ твій 

Прориваюся, шукаю… 

Де я є, твій лик розтав… 

Нас з’їдають роки, знаю. 

Їм війну оцю програв. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.03.2012 17:20  Оля Стасюк 

 29.08.2011 11:28  Оля Стасюк => © 

Дуже ностальгічно. Щось Вас на ностальгію прорвало;)))))

 29.08.2011 08:45  Тетяна Чорновіл => © 

Гарно! Автор сумує...