Мажориста прірва
Ти знову вільна! З кліті блага
Ти дуже швидко утекла.
Там було все, та прутик мага
Стає безсилий в колі зла,
Де в гості ходять королеви
Не твого кола, без потіх
І без кохання. Гострять леви
Ікла зубаті грошей лих.
Ти волі спійманий світанок
Вдихаєш рівно і сповна.
Це ніби перший чистий ранок,
Що із дитинства берегла.
Теплом обнявся у промінні
Із тілом твоїм сонця дух…
В якім же клятім поколінні
Кохання куплене розрух
Несе страждання одиноке,
Сторінки болі і журби?…
Картаві дні – путани років,
Вгинають кроки молотьби.
Шукати щастя – доля краща
Десь там, де гроші – мильний дим.
Лиш тріснуть бульбашки – пропаща
Буде вона й життя сумним…
