27.10.2023 17:08
18+
72
    
  2 | 2  
 © Валентина Красновид

Сварлива жінка

Оженився хлоп Іванко на дівці Марусі,

Задурив він їй голівку своїм мусі-пусі.


Ходить ходором від лайки вся їхня домівка,

Бо, Маруся дуже злісна та сварлива жінка!


-З таким довбнем жити далі мені вже несила!

Як це ж, я тебе одразу та й не розкусила?


Теревениш ти уміло! Вправний просторіка!

А насправді, ти невіглас, та пустий базіка!


Точить, як іржа залізо, Маруся Івана,

Щогодини та щоночі, звечору й до рана!


-Он в сусіда, що навпроти, в тонку смужку лепінь,

Та ще й має він найвищу наукову степінь!


Не стерпів Іван наругу, що ж йому гадати?

Матюкнувся спересердя, та й утік із хати.


Та й невдовзі взяв Оксану, що його кохає,

Бо, як кажуть святе місце пустим не буває!


Скиглить Маша в пустій хаті, люта, як мегера,

Не вдалося їй піймати в сіті кавалера!


-Бо, сказав сусід учений, бісів професура,

Інтелекту в мене зеро, ще й вовча натура!


-Не в ті сані я полізла, не в ті боти взулась!

Я ж із долею та щастям навік розминулась!


Кінець



Ніжин, 27.10.2023

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 03.11.2023 19:42  Крайнюк Надія Олекса... => © 

Чудовий вірш-гумореска. Дякую. Бажаю щастя, добра, Миру!