В україні війна
***
24 лютого 2022 року
А далі – 3 роки і 33 дні
В окопах, підвалах,
Постах і облавах
Ніколи не будем одні!
Ні холод, ні голод, ні рани криваві,
Могили в дворах і в садках безіменні
Не будуть забуті, не будуть прощені.
Міста наші й села, поля попалені,
Бездомні корівки, собаки, коти…
Сини чиїсь вбиті, батьки і брати
Сестри, матері, бабусі і онуки…
І триста малят погубили кати,
Лишили без даху мільйони вкраїнців…
Не сила борби, сила люті
Ніщо не забуто, ніхто не забутий
Дає нам боротись найбільше снаги.
П’ЯТЕ СОНЦЕ
Ми – одне з поколінь П’ятого Сонця,
Котре, як і перед нами – ЩОСЬ втратили.
Так, ми безнадійно втратили себе малими –
Може, у тій миті,
коли матуся кликала додому,
Та ми не почули…
А наступного дня –
Сонце зійшло нам уже в Країні Дорослих.
А, може, тоді коли не відповіла нам взаємністю
Перша закоханість.
Або відповіло поцілунком
Перше кохання,
Та він загубився, він безслідно щез
Наче перлина в океані.
О, де та мить,
Що зникли ми з неї справжні,
Не знаючі бід, зрад, хвороб…
О, мить,
Що ми її безнадійно втратили,
Ні до кого
Не повернеться вона,
Як не повернулися до наших долонь
Чотири Сонця.
Перше Сонце світило чотири тисячі літ,
Та одного дня воно розкололось,
наче стиглий кавун,
І його з’їли чорні ягуари.
Друге Сонце Світило чотири тисячі літ,
та його одного дня змів
Із зіниць Всесвіту
ураган.
Третє Сонце світило
чотири тисяч літ
І його випили, наче склянку томатного соку,
численні огневиці.
Четверте Сонце світило нам
чотири тисячі і п’ятсот літ,
Та одного дня його
заполонили мутні води вселенського потопу,
І воно зашипіло й згасло, наче жарина .
П’яте Сонце світить нам уже 2022-ий рік.
Ми втратили Мить точки опори і неповернення ще в 2014 році,
Але ж ми не втрачали Чотирьох Сонць!
Тривожаться в міражах
Щезлі раси й народи,
Вони втратили все,
А ми втратили лише одну- єдину
Мить.
Берімо до рук зброю,
Берімо до рук крижму,
Ми будемо перемагати,
Аж доки не станемо Снами!
***
Принесли в домовині Героя,
А мати чекає сина…
Сина чекатиме мати,
Доки будуть зірки палати,
Доки буде сходити сонце –
Перемігши темінь в двобої.
***
Тримає Україна бій останній
А «Гради» – гостроносі оси…
Осколками калічать орки
Те, що було нам цінним досі.
Але найбільша цінність наша –
Це Українські Збройні Сили,
І ті, хто випив болю чашу
Від колиски й до могили.
***
Коли закінчиться війна
І сатану на острові Зміїному
Четвертує Архангел Михайло, –
Київ, Ірпінь, Буча, Бородянка,
Чорнобиль, Чернігів, Харків, Херсон,
Маріуполь, Азов, Мелітополь, Бердянськ,
Запоріжжя, Одеса, Дніпро, Вінниця, Крим
І інші міста Українські
Поставлять в місті Рубіжному
Хрест Сталевий.
Бо Страшний Суд ми відбули!
25-ий ДЕНЬ ВІЙНИ
Триптих
***
Ми перед війною, восени хотіли піти
В ті ліси, де дитинство минуло,
Де горіхи солодкі, де джерела яскраві –
Наче золото!
Сестро! В місті блокадному,
В холоді й голоді,
В темноті не відчаюйся
З дитятком тремтливим…
Каже мала племінниця:
«Попри вікно ракета пролетіла,
Наш дім тепер без вікон,
І без даху, тітонько!»
Рідні мої, я збудую для вас намет
з молитов своїх.
Ми там сховаємось
від небезпек, у затишку
Ще й інших прихистимо,
Хто приб’ється до нас втомлений
Чи людина то, а чи тваринка, пташка…
***
Маленькі ангелики – в білих сорочечках,
Великі ангели – в однострої військовому.
То –найкращі воїни,
То – діточки найдорожчі.
То – сини і дочки,
Які не набулися,
Які не виросли.
Каже мені жінка,
що побувала у засвітах
і назад повернулася:
«Якби Ви знали, як там хороше!»
А я їй кажу:
«А як нам боляче!
В черзі за хлібом розстрілюють
Людей мирних
Орки падлючі, прокляті!»
***
Я не знаю що буде після війни,
В мене нема ейфорії
Та знаю:
Що ніхто з нас не буде
Таким, як до війни.
І цим все сказано
На всі покоління наступні.
20.03.2022 р.