Тридцятилітня війна в Україні
з рубрики / циклу «Не кидай Батьківщину милу...»
Тридцять літ проминуло –
триває і досі війна...
Од тих пір, як Чорнобиль зірвався –
Зоря Полинова...
Щем у серці відлунює,
срібна вібрує струна:
Коло дому – ординці…
Батий підступається знову.
Буду в дзвони вселенські
набатом-рядком калатать –
І будити СВІТИ:
«Бороніть-но Вкраїну, панове!..»
Ті – мовчать… Підраховують щось…
Ворог-тать
Закриває собою все небо –
й Зорю Полинову.
Забирайся, о варваре…
Геть од порогу… Іди…
Розсуди нас, мій Боже…
Управ… Я молю і благаю!
Цю сердечну молитву добуду –
як злото з руди...
Шкірить ікла шакалячі хижа,
розбещена зграя.
Дай-но, Боже, надію… Але...
Наче скеля – мовчиш...
Хтось царя посадив...
І штовхає назад – у минуле...
Над проваллям бездонним,
о СВІТЕ, правічно летиш...
Розривають нутро твоє біле
ВСЕЛЕНСЬКІ АКУЛИ.
Фото з мережі Інтернет.
