31.08.2011 21:01
-
420
    
  8 | 9  
 © Тарас Іванів († 2012)

А вона була так близько, ця істинна суті. 

Та пізнати її, відійшовши, зведуть нанівець всі страждання 

Під призмою неба і тризною муті… 

Шукаєм й отримуємо покарання. 


У них знання, гіркий досвід кохання.., 

Любов і ненависть, як дві складові. 

У них все майбутнє… Чи лише зітхання 

За світом, що втік… Не відкрилось мені. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.07.2012 18:07  Оля Стасюк 

 01.09.2011 14:57  Оля Стасюк 

Вперше бачу, що менше пишеться з ь... Може, це нове правило? Я серйозно.


Вірш сподобався.

 31.08.2011 21:58  © ... 

Чи може меньше думати про вічне?

 31.08.2011 21:15  Тетяна Чорновіл => © 

І у Вас схожа думка (як у Ксенії про хмари незвичних форм) Самі шукаємо причини і самі себе караємо... Я якось раніше не задумувалась над цим...