Млосний цілунок
Коли майбутнє лиш свідомий, млосний поцілунок смерті,
Весь вибір навколо смердючої, великої, глибокої діри.
І друзі всі, так чи інакше, вже для тебе точно в живих мертві
Душі звук грому, що йде покатом посеред білої, осінньої зими,
Відкриєш стулки в світ прекрасної, казкової химери.
Заточиш думки у полон із нею свої чисті назавжди.
Так, це не вибір, а лиш гра дитяча – наслідок афери,
Яку тобою розіграли, як у шахи, наші праведні Боги.
Фігури різні ставив в захист у останні марні пози.
Та в кожній партії – чи виграв, чи програв – є час і свій кінець.
Не вирватись із стрічки фільму, де розписані найменші фрази.
Не вирватись над прірвою із стада ошелешених, обідраних овець.
