Львів
Лики химер розчинились в провулку,
Від втоми іще, ще вилазять з під лав.
Третя пробила на ратуші гулко,
А дощ дужче плаче, до тіла дістав.
Безлюдні симпатики дивляться в вічі,
Скульптури очима проводять наш крок.
Приснилось? Годинник вже бився тут тричі?
Чи час зупинився, бо дуже він змок?
Розплющило кицьок, підрісших до левів,
Зівають під стінами місця легенд.
В пітьмі їх не чути, не ймуться до нервів,
В яких день по дню дразнить їх диригент.
Ця рада на радощах тоне в потоках,
Можливо, львів’яни тепер заживуть!!!
Ріднесенька Полтва! Відкрийся у стоках,
Візьми за собою всю срань і всю муть.
