Сіренький друг Федоровича
У Львові — місті справджених легенд
Одна легенда мешкає і нині:
Є площа, що заповнена ущент
Книжками із душею всередині.
Тут Федорович гордо спогляда
На люд, який, о диво, ще читає,
Бо ж не одна людина молода
Собі до серця книгу обирає.
І тисячі друкованих видань
Шукають тих, хто слово поцінує
Та серед вічно різних вподобань
Одне із сотні хтось таки купує...
Трохи ліворуч мудрого обличчя
В суворій тіні друкаря Івана
Сіренький кіт читати усіх кличе —
Чарує світ хитрун безперестанно.
Подейкують, що він тут неспроста,
Бо стереже минуле посивіле.
Замість меча здіймає кіт хвоста
І муркотить своє щось — наболіле.
Та день минає, вмить приходить ніч
І кіт зникає разом із книжками.
Він з друкарем блукає віч-на-віч
Забутими, безсмертними світами...
