02.09.2011 23:09
-
315
    
  1 | 1  
 © Сашко Новік

з рубрики / циклу «демісезон»

Засопливили брудом дороги, 

насурмачилось небо свинцем, 

дощ узяв землю в облогу, 

і нахабно кидається вітер в лице. 

Опадає з дерев позолота, 

час прийшов заплатить данину, 

ліс стоїть по крону в турботах, 

перевіряє готовність до сну. 

Знову осінь командує наступ, 

простягнулись туманом години, 

я тікаю поранений (тільки б не впасти) 

на гілля ллючи кров горобини 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 03.09.2011 14:30  Оля Стасюк 

Люблю горобину. Вірш гарний. Героя жаль.

 03.09.2011 11:22  Тетяна Чорновіл => © 

Цікава думка! Кому що ввижається в горобині: заграва, пожежа, заквітчане намисто... А справжньому супергерою раптом уявилася втеча, поранення і гілля, залите кров"ю! Гарно і оригінально! :)))

 03.09.2011 01:27  Каранда Галина 

Ритм збиває з пантелику. Але  може в цьому й неповторність твого стилю. зміст глибокий.