Ти – теж сторінка із мого життя...
з рубрики / циклу «Хто крайній по щастя?»
Ти – теж сторінка із мого життя,
Прочитана якось діагонально…
Збудивши лиш неясне відчуття,
Що затухало тихо і печально.
Слова надій, не зронені ніким,
Ми розуму віддали на поталу.
Цей щемний смуток з осадом легким
Розвіється, як дим, мине помалу.
Веселий грім із запахом весни
І ніжний шелест молодого саду –
Оце і все, у чім для мене ти
Залишишся далеко десь позаду.