Ворони
Ворони зʼїли голуба,
Коту відгризли голову,
І виклювали очі горобцю.
Калюжі під багнетами,
З небес свистить ракетами,
В повітрі сморід полумʼя й свинцю.
Твій страх смердить блювотою,
Кривавою мокротою,
І немічною слабкістю в ногах.
Набридлива, запилена,
Та ненависть знесилена:
Приблизно так і виглядає страх.
І поглядом замученим,
І шлунком, спазмом скрученим,
Викручує суглоби переляк.
Свідомість затуманена,
Без доторку поранена,
У залишках якої ти закляк.
З очима пересохлими,
З очима, майже дохлими,
З задушеного горла зійде крик.
Невчасними посланнями
І сучими питаннями:
Невже до всього цього ти не звик?
Київ, 2024
