29.10.2019 20:42
Без обмежень
18 views
Rating 0 | 0 users
 © Вороний Микола

Сніжинки

Білесенькі сніжиночки, 

Вродились ми з води;

Легенькі, як пушиночки, 

Спустилися сюди.


Ми хмарою носилися

Від подиху зими, 

І весело крутилися

Метелицею ми.


Тепер ми хочем спатоньки, 

Як дітоньки малі.

І липнемо до матінки –

До любої землі.


Матуся наша рідная

Холодна і суха, 

Бо дуже змерзла бідная

Вона без кожуха.


Отож її нагріємо, 

Устелимо сніжком.

Мов ковдрою, накриємо

Легесеньким пушком.


Нехай зимою злючою

Вона спочине в сні, 

Щоб зеленню пахучою

Прибратись навесні.


Щоб з ниви колосистої

Був добрий урожай, –

То й долі променистої

Зазнає рідний край!




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Микола Вороний

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо