Осінь
Ось осінь знову зазирає під повіки,
І сонечко тихесенько шепоче: «Пригадай!».
Той час коли ми бралися за руки
Й кружляли в листі, чекаючи трамвай.
Мрійливо вітер пробирався крізь волосся,
Шукав притулку для початку сну,
Та ти не дав йому заснути,
Почавши танець під його струну.
Кружляли ми й кружляло листя,
Вклонявся вечір нам до ніг.
Вкривали хмари небо чисте,
А осінь й далі зазирала до повік.
