Венера
Погляд Венери, завмерлий у камені,
Ніжність замріяна, погляд в собі.
Очі світанком невчасним поранені,
Очі, завмерлі в холодній журбі.
Мармур волосся, блідий, нерухомий,
Вітром розвіється, ніби фата.
Сміх задзвенить - до оскоми знайомий -
Пісня, водночас складна і проста.
В цій незвичайній мистецькій містичності
Ти виглядаєш дивнішим із див:
Профіль твій снився митцям у античності,
Київ цей профіль в собі відтворив.
Замість оливок, тепла і морів -
Ждеш поки злива осіння мине.
Втомлено ходиш ти поміж столів.
«Вам повторити?» - спитала мене.
Київ, 2024