Венера... любов... крапка... Марс
Поглянь, як розлився край неба багряний світанок
І скапує в келих землі по краплині вином.
Це тільки початок... хоч карти здавати ще рано -
До вибуху відлік давно розпочав метроном.
У ритмі пекельному серце вистрибує - сальто:
Ось тут поворот, кілька па - і на зламі орбіт
Ми тільки півтіні на мокрому тілі асфальту...
Здавалось, що йдемо до сонця... а сталося - від...
І падають крихти /небесні/ обабіч тих вулиць,
Де зовсім недавно Венера... три крапки... любов...
Як швидко тепло її в променях Марсу забулось!..
І як це вино швидко в ріках змінилось на кров!..
Від нині цей світ, що волошками тішився в житі,
Німе чорно-біле кіно... лиш червоний екран.
Та хто б ти не був /що дозволив це все натворити/,
Невже за "тюльпаном" для тебе знов сходить "тюльпан"?...
І ніч довше року... а ми ще вчимось пробачати...
Чи зможемо, врешті, й собі? /Та в який це вже раз!/
Допоки усе по рахунках /в кредит/ ми не сплатим,
На ближній орбіті Венеру приваблює Марс...
