Листя лягають на плити бетонні
Листя лягають на плити бетонні,
Вітер тихенько дерева гойда.
Дідусь награвав щось на саксофоні
Для тієї, якої давно вже нема.
Він лагідно ноти здіймав до небес,
Відчуваючи поруч кохання своє.
І скільки б на світі не було чудес,
Біль не зникає — він в серці живе.
Пораненим птахом співає старенький,
Янгольські сльози падають з неба.
Дощик знову почався маленький —
Десь в серці на мить розцвіли знову стебла.
Так кожного дня він приходить до неї,
Дістає саксофон та згадує миті.
Кохання їхнє давно вже в музеї,
Щасливі роки давно вже прожиті
Україна, 2022