В долоні вітер ловлю
В долоні вітер ловлю – збентежена.
Погода не жаліє, хмуриться,
І дощ в душу мітить струнами,
І небо блисне калюжами.
Тікати від себе нікуди,
Кохання накрило хвилями.
Погляд в безодню, знітилась,
Як в серце ножем – кпинами.
Я вже не твоя – вінчана,
Душа ще болить – тужиться,
Як дим по землі стелиться,
Як лист на вітрі крутиться.