Сплюндровані труси
По розбагнючених дорогах Наддністер`я
Шукали ми, дітьми, прогалину Богів.
Ще не пробилося під носом ніжне пір`я,
Нас вивергало різношерстям сквернослів.
Тоді всіх перло від мандатів голодупих,
Тягнуло в подвиги приказок бандюків.
Хлібину клянчили, усе ж, смішні курдуплі,
Голодне пузо – злий товариш вбитих днів.
По трохи Господь підкидав до стоп асфальту,
Рівніші пакості сверблячили носи.
Та не забути обчихвощеного старту,
В якім не раз були сплюндровані труси.