Рідна цьотка
Для чого травлять думки марні чужі кроки ?
Чого шукати тут й ніколи не знайти ?
Вплітатись в вигини між скель чумної склоки,
В ніщо упасти, й просто так собі плисти.
Та ріки ртуті течією б’ють щосили,
Спокійні русла тишу втратили по вік.
В корчах бузками поквітчалися могили.
В святому центрі їх загублено вже лік.
Пройдисвіт правди усе менше в гості ходить,
Зате брехня – цьоцюля пахне і цвіте.
Усіх тут шнобелем по цяцьках лівих водить,
Вже й не цікаво нам, де істинна цвіте.
