Скучив
Коли в душі вирує вітер,
Здіймає в небо пелюстки,
І до землі лягають квіти —
Такі червоні та густі.
Коли дерева, наче пір’я,
Востаннє скинуть своє листя,
І в небі згаснуть всі сузір’я
Або ж розсипляться в намисто…
Я стану сонцем серед ночі,
Зберу зірки всі до одної,
Бо всі зірки — це твої очі,
І кожна зірка в непокої.
Весною стану для дерев,
Я змушу знову їх цвісти,
І вітер більш не забере
Зелені та живі листи.
Лиш квіти сам не підійму,
Попрошу в тебе твою ручку…
Але спочатку обійму,
Бо ж сильно за тобою скучив
Україна, 2022