Тобі…
Не відпускай моїх долонь на цьому протязі,
Нехай розкриє крила ніч сліпих кварталів,
Серед мільйонів можливих слів промовч печалі,
Бо той дивак згори, поглянь, у нашій фазі.
Й коли вітрами десь на світанку здійметься пил,
Укрий вустами своїми мОї вразливі очі,
Направду кажуть, що справжня віра на диво пророча,
Й немає більшого з-поміж Богом дарованих див.
Сховай в обіймах мої тривоги про плинність часу,
Бо той дивак не страждає ліком своїх ночей…
Мої світанки найкращі поряд з твоїм плечем,
Твій ніжний погляд найбільш коштовна моя прикраса.
Київ, 03.12.2024