Світ не зламався зовсім…
Вийшло вчорашнє сонце таки між люди…
Засіяло десь вогнем, десь вишневим цвітом,
Визріють згодом мальви, збіжать секунди,
Й бузково-лавандові миті не лишать сліду…
Квіти ж цвітуть без узгоджень і зайвих сумнівів:
«Чи вчасно та чи пасують до твого настрою?»
Й босоніж, опісля зими блідої, безмовної,
Між ними так пахне медом і мʼятою.
У дотику є життя, хоч буває й лоскотно
Між синіх волошок і світло рожевих дзвоників,
Квіти живуть між нами сталевим доказом,
Що світ не зламався зовсім, принаймні поки що.
Київ, 23.04.2025