Прощання з юністю
Де ти, юність моя розкута?
Чом же ти не тривала вічно?
Додає часопли́н цикуту
У «Цеку́бу» тридцятирічну.
Спрагло пив я її раніше,
Нині ж, як сомельє, смакую:
Там отрути стає все більше –
Скоро чисту її ковтну я…
Якщо доля – пройти по кра́ю,
По́ступ ма́ршовий відчеканю.
Що з похміллям робити – знаю,
А зі смертю – раз і в останнє:
Ма́буть, з’явиться Азазелло
У картатім своїм жакеті,
Відкоркує старе «Фале́рно»
І налляє в бокал поету…
Київ, 2024