Косовиця
Привиділась-наснилась косови́ця –
Минуле щастя в рідному краю́:
Дзюрчить вода холодна у криниці,
Що дарувала сили косарю́,
У вранішній червневій прохолоді
Блищить, мов перли, на траві роса
І монотонно у ритмічнім хо́ді
Дзвенить дола́дно кле́пана коса.
Сів ранній джміль на квітку конюшини –
Роси́ напився й далі полетів,
Де між кущами губиться стежина,
Що нею ранком я сюди забрів.
Важка трава лягає у покоси,
Світ обертом від пахощів іде,
Душа співає, ніби волі просить,
Горить у грудях серце молоде…
Залихома́нив пульс у скронях сивих –
Утер сльозу і Бога попросив:
Нехай би ще наснився запах сіна
Із різнотра́в’я, що тоді косив.
Київ, 2025