Квітка латаття
В небо іскри стріляло багаття,
Від ставка прохолода пливла:
В нім купалася квітка латаття –
Вона зо́рям сестрою була.
Над водою схилялися верби,
Про любов шепотів очерет...
Ми з тобою зійшлися у де́рбі,
Де бажання – уже не секрет.
Грало полум’я в наших зіницях,
Обпікали жагою вуста…
Вартува́ло на світ народиться,
Щоби сталась миттєвість ота!
І тепер, як дивлюсь на багаття,
Бачу знову, неначе крізь дим,
Твої очі… і квітку латаття
У русявім волоссі твоїм.
Київ, 2025