Ярмо
Задуха темної кімнати,
Де літо розлило свою печаль.
Мені тут хочеться кричати
Й розбити стіни мов кришталь.
Вони - ховають кволе тіло.
Вони - їдять запалене нутро.
Вони - мої сторОжі підлі.
Вони для мене, як і для них - ярмо.
Впадіть - нажийте собі слави,
Штовхніть вже те, що мало впасти.
Обов`язку тяжкого я вас позбавив,
Ви вільні. Не несіть своєї варти
І все ж,
Я буду гризти вас як краплі та бур`ян
Гризуть будівлі. Впаду чи я, чи ви.
Втечу від Вас у самотність, як в туман.
Нехай мій крик ще спробуй ти злови
Київ, 15.07.2025