Задзеркалля
фантазії поета у кріслі перукарки Олі,
для яких вона не давала жодного приводу :-)
для яких вона не давала жодного приводу :-)
Ось ми знову з тобою ра́зом
Наші двадцять хвилин щомісяця.
Знов на «ви», знов банальні фрази…
А у дзеркалі очі світяться!
Там, у дзеркалі, ми – мов пара,
Як закохані в іншім вимірі,
Ніби троль нас із перукарні
В дивосвіт задзеркалля виманив.
Ніжні пальці твої куйовдять
Мого чуба сталево-русого –
Завмирає у грудях подих,
Сполохнути момент боюся я…
Там, у дзеркалі, все так просто:
Там – ніко́го й нічо́го зайвого
І на двадцять хвилин удосталь
Щастя світлого надзвичайного.
Інша справа – в реальнім світі,
Де в полоні несвоєчасності
Із уламків дзеркал розбитих
Не побачити ра́зом щастя нам.
Бо життя – це театр абсурду.
Та одне може бути ясно тут:
Залишаюсь для тебе гу́рДом,
О, ялО́ ти моя прекрасная!
Київ, 2024