Первісне кохання
До печери від світу сховались –
Шостий поверх на сьомому небі –
І, як грішники в пеклі, кохались,
Бо коханцям до раю не треба.
За вікном ходять «люди розумні» –
Поодинці і збившись у зграї,
Колісниці проносяться шумно,
Трубні звуки сирени лунають…
Нам до того – ніякого діла.
Шкури скинуті. Світяться очі.
Я хотів так. І ти так хотіла.
Хочеш ти мене. Я тебе хочу.
Завалити би вхід до печери
І на вікна попо́ни накинуть!..
Та не можемо. Час-ненажера
Доїдає останні хвилини.
Хай же наша перві́сна натура
Дасть наснагу кохатися ще раз!..
А потому – натягнемо шкури,
По своїх розбреде́мось печерах…
Гаврилівка, 2024