31.07.2025 22:08
18+
6
    
  1 | 1  
 © Олександр Буй

Мої вірші

Мої вірші

На Бога не гнівлю́ся за причину, – 

Упевнений, у Нього є вона, – 

З якої досі я не маю сина,  

А скроні вже покрила сивина. 


Йому безмежно вдячний я за доню,  

За смак життя, за кольорові сни,  

І з по́мислів моїх, немов з долоні,  

У світ летять вірші́ – мої сини! 


Вони зача́ті з різними жінками,  

А переважно – взагалі без них,  

Просякнуті наскрі́зно помилка́ми,  

Там одночасно – молитви́ і гріх. 


У них переливаю, як умію,  

Здоровий глузд, захоплення і жаль,  

Шаленого кохання божевілля,  

Вечірню радість, вранішню печаль,  


Спів солов’їний, велич зорепадів,  

Красу світанків і туманів хміль… 

Я вірю, що вони мене не зрадять – 

Сини не заподіють батьку біль. 


Свого життя земного круговерті 

Я докручу до самого кінця… 

Лиш хай вони зостануться безсмертні – 

Святії діти грішного отця. 



Київ, 2025

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!