Сіренька миш
з рубрики / циклу «Куди втому стелиш, навіщо?»
Рожевий сон стигмує душу
І крешуть думки плинний дух.
Стезя, проведена між “мушу”
Затьмила зір, мурижить слух.
Убогі принципи й медалі,
Здичілі дні монстральних міст
Обідруть все з облич моралі
І вставлять наголос під хвіст.
І лише сон, як хліб пліснявий –
Життя мов є, та не з’їсиш.
Світанок тіл рожево – млявий
Прошкрібся, мов сіренька миш.
Як у тому фільмі - Кто вы, доктор Зорге? :)))