Осінній колорит
Як водиця через сито,
Збігло Літечко від нас.
Ще й зелену акварельку,
Прихопило водночас!
Колорити змінить Осінь...
За мазком кладе мазок.
Витворяє справжнє диво,
Її пишний помазок!
Кра́пнув дощ, мазки розбавив,
Знявся сильний вітровій.
Розтеклись осінні барви,
По палітрі, по земній!
Жовті, бурі та червоні,
Як крутий елітний чай.
Всіх відтінків не злічити,
Скільки сил не докладай!
Фарби ніжного світанку,
Й захід стиглих вечорів,
Вміло Осінь поєднала,
В гаму дивних кольорів!
Острови берізок жовтих,
Як весняний молочай,
Розбавляє сіро-бурий,
На гілках густий лишай.
Амарантові осики,
Збились в купки та дрижать.
Бо їх бархатні листочки,
Скоро з вітром полетять.
Гороби́на вся в рум’янці,
Тліє грон її каскад.
Переплів рясним багрянцем,
ЇЇ дикий виноград.
Сяють золотом тополі,
Липи, граби, ясени...
Вздовж ярів кущі червоні,
Як у козака штани.
Здаля латками чорніє,
Плугом зорана земля.
На полях осиротілих,
Стирчить о́христа стерня.
А в річках вода сталева,
Б’ється в жовті береги.
І зело́, як спомин Літа,
Прогляда́ вряди - годи.
Кроїть Осінь косо й криво,
Твердь земну та небеса.
Вибухає на просторі,
Її в’я́нуча краса!
Доснував вже павутинку,
Павучок в останній раз...
Вже от-от запросить Осінь,
Літо Бабине до нас!
Ніжин, 18.09.2025