Я не одна
Я не одна — я сама з собою,
І цього вже досить, щоб жити.
Світ шумить за вікном рікою,
А я вчуся мовчки любити.
Я вчуся прощати й втрачати,
І знов підніматися з болю.
Мій спокій — то сила крилата,
Я не одна — я з собою.
Я йду крізь тумани і хвилі,
Де страх обертається в мрію.
У серці ще тліє надія —
І я собі вірю. Я вмію.
Що далі робити?
Як жити?
Я знаю — не все буде просто,
І часом мовчатиме світ.
Та навіть у тиші — я чую,
Як серце шепоче: «лети».
Я вірю — дорога не втрачена,
Хоч кроки ведуть у пітьму.
Я спинюсь, щоб вдихнути ранкове світло,
Де шепоче вітер слова
І навіть із серцем розбитим
Життя знову кличе мене
Я спинюсь, щоб вдихнути світло,
І відчути тихий ранок літо.
Хоч серце ще тріпоче від болю,
Я йду вперед, не гублячи долю.
Я відчуваю тепло у долонях,
І серце б’ється без страху й тривог.