Заповіт кохання
Випий мене́ до краплини!
Я у тобі потечу́.
Може, на зло часопли́ну
Бути щасливим навчусь.
Вирви мене із контексту!
Я пропишусь у тобі.
Наші стосунки гротескні –
Тема молитви в клятьбі.
Видай мені «парабелум»!
Цівку у скроню ввіткну.
Бачиш? Напружились вени...
Мозку б кохання вдихнуть.
Дай мені шанс на взаємність!
Я його не упущу.
Сум і любов – невід’ємні,
Ніби краплини дощу.
Сонце пронизує хмари,
Ллється проміння з небес...
Благословив нас у парі
Той, хто помер і воскрес.
Київ, 2026