Солов’їне відпу́щення
В передра́нішній сизій імлі
На узліссі дубо́вого га́ю
Відспіва́йте мене́, солов’ї,
Коли я докроку́ю до кра́ю!
Дві топо́лі нехай зашумля́ть
На прощання розхри́станим листям –
Їхнім пухом укрита земля
Пра́вить буде мені за обійстя.
Хай у полі колосся бринить
І бджола загуде біля липи,
Хай життя, яке згасне за мить,
Смачно ля́паса смерті залі́пить!
У колодязі стукне відро,
Крижану зачерпа́ючи воду...
Хай лишається жити добро
Для людей, що цінують свободу!
Я із ними в одному строю
Крокував у борні́ за ідею
І щасливий у ріднім краю́
Бути рідною вкритим землею.
Київ, 2026
Бажаю успіхів!