Солов’їне відпу́щення

В передра́нішній сизій імлі

На узліссі дубо́вого га́ю

Відспіва́йте мене́, солов’ї,

Коли я докроку́ю до кра́ю!

Дві топо́лі нехай зашумля́ть

На прощання розхри́станим листям –

Їхнім пухом укрита земля

Пра́вить буде мені за обійстя.

Хай у полі колосся бринить

І бджола загуде біля липи,

Хай життя, яке згасне за мить,

Смачно ля́паса смерті залі́пить!

У колодязі стукне відро,

Крижану зачерпа́ючи воду...

Хай лишається жити добро

Для людей, що цінують свободу!

Я із ними в одному строю

Крокував у борні́ за ідею

І щасливий у ріднім краю́

Бути рідною вкритим землею.

Київ, 2026

Візьміть участь в обговоренні