Щасливе дитинство
Край дороги шуміли тополі,
У колодязі плавали зорі,
Солов’їні лунали сюїти,
Із вікна було видно півсвіту.
Губи мамині, татові руки
І бабусі життєві науки,
Дідусеві в шухляді медалі,
Мирні сни про далекії далі.
Кожен день – як у щастя дорога:
Ще не звідані перестороги,
Смерті й ча́су іще не існує,
А майбутнє назустріч крокує...
І чим ближче підходжу до краю,
Тим частіше у снах повертаюсь
У маленьке зати́шне обійстя,
Де прожив я щасливе дитинство.
Київ, 2026