27.06.2026 02:08

для всіх

25

1 | 1

 © Курзанцев Володимир Сергійович

Пал

На квітучому барвами лузі,  

Спекота потоваришувала з вітром,  

Сховали прохолоду у неволю без ілюзій,  

І вкрили золотистим оболонь намистом. 

І раптом підхопив її бадьорий,  

Й поніс на крилах до міста мандрувати,  

Минаючи всі пробки й світлофори,  

Широкими проспектами кружляти. 

Задуха накрила місто в мить,  

Повітря мов кришталь бринить,  

І плавиться асфальт розпечений,  

Неначе мегаполіс- град приречений. 

Дивиться літо червоне-місту у вічі,  

І тіні будинків його рятують,  

Фонтани бʼють у ейфорії,  

І крони у парках пекло це гамують. 

Настане ніч, дріматимуть провулки у півсні,  

І довгождана прохолода нарешті завітає, 

З дощем зустрінуться невмиті площі … 

І моє місто знову оживе й заграє. 

В.С.Курзанцев